ДОРОЖНЫЙ КОНТРОЛЬ. ОДЕССА ВЫИГРАЛ ОЧЕРЕДНОЙ СУД У ПОЛИЦИИ (ВИДЕО, ФОТО, ДОКУМЕНТ)

вторник, 26 апреля, 2016 - 10

Мы писали, что от безграмотности и халатного отношения к своим обязанностям, полицейские превышают полномочия. «Строчат» постановления «налево и направо», не вдумываются в законность своих действий. Четко замечается «рука руководства», причем явно не украинского предназначения. Американизм в действиях полицейских аж тхнет. Но Киевские власти не пытаются придать особого значения обучению полицейских, их не интересуют грамотные специалисты, которые могут задавать правильные вопросы, ответы на которые не стоит знать. Им нужно «стадо», как это было проделано в Грузии. Но даже в Грузии реформа длилась полтора года, не два месяца как в Украине.

И вот эти неквалифицированные полицейские, которые согласно Конституции Украины обязаны знать и действовать в рамках действующего законодательства, создают свою ошибочную тенденцию правопорядка, в котором нет послушных граждан. Есть гипотетические нарушители, вину которых надо найти. Есть бабушки и дедушки, которых надо перевести через улицу. Есть молодежь, с которой надо сфотографироваться, так как форма всем к лицу. Этим знаниям обучают полицейских, да еще одно, самое главное, что вбивают в их пустые головы: «Все, кто не согласен с действиями полицейских, является провокатором, а, следовательно, его необходимо привлечь к ответственности любыми законными и незаконными способами».

Итак, очередной ошибкой было вынесение постановления на гражданина, который вообще не находился в автомобиле при появлении полицейских. Дабы упростить связь с клиентами, представитель Дорожного контроля, Каникаев Юрий Олегович, возит под стеклом визитку с телефонами. Ему позвонил неизвестный, когда он находился в здании апелляционного суда и сообщил, что автомобиль, где указаны его телефоны, мешает проезду автомобиля. Он прибыл на место и в отношении его вынесли постановление об административном правонарушении. Он объяснял полицейским, что не он управлял транспортным средством до остановки. На вопрос кто управлял, отвечал по статье 63 Конституции Украины. Полицейский Иванов Максим Петрович запугивал вызовом эвакуатора, его коллеги грозили ответственностью уголовной. Однако, после вынесения постановления получили иск в суд.

ОБРАЗЕЦ ИСКОВОГО ЗАЯВЛЕНИЯ:

                                                                        До Київського районного суду м. Одеси

                                                                        м. Одеса, вул. Варненська, 3-«б»

 

                                 Позивач:                      Канікаєв Юрій Олегович

                                                                        Адреса: _______________________________

                                                                       тел.:      (063) 735-3800    (050) 333-9695

                                                                       (048) 735-3800    (097) 644-3320

                                  Посадова особа

                                   (Відповідач):             Інспектор ПС, 2 батальона 2 роти,

                                                                        рядовий поліції,

                                                                        Іванов Максим Петрович

                                                                        Адреса проживання: невідома

                                                                        Мобільний телефон: 097-899-3044

                                                                        Адреса роботи (служби):

                                                                        Головне управління національної поліції в

                                                                        Одеській області

                                                                        65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12

                                                                        тел.       (048) 779-4061

                                                                        факс:    (048) 779-4961

                                                                        Інші засоби зв'язку: невідомі.

 

                                                     АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

                       про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

                                                   та закриття провадження по справі

 

Факти та обставини справи:

21.01.2016 року, я приїхав до Апеляційного суду Одеської області.

Автомобілем, на якому я приїхав (як пасажир) керувала особа, відомості про яку я не бажаю відкривати ані перед поліцією, ані перед судом, оскільки ця особа входить до кола осіб, яких вказано у ст. 63 Конституції України.

Перебуваючи з цією особою у приміщенні суду, я отримав телефонний виклик з номеру 097-899-3044, абонент якого (за моїм припущенням) – інспектор поліції Іванов М.П. (який є відповідачем в справі), повідомив мені про те, що автомобіль, на якому розміщений мій номер телефону, за його думкою, невірно припаркований і мені треба його прибрати.

Дійсно, на лобовому склі цього автомобілю – Опель Астра (д/н ВН _________ _____) розміщена рекламна інформація, з метою пошуку клієнтів, для моєї підприємницької діяльності, яку мені дозволив розмістити власник автомобілю. На цій інформації вказані мої ПІБ, телефони, сфера діяльності та інша інформація, що може бути корисною особам, що зацікавлені у наданні мною послуг.

Я офіційно здійснюю підприємницьку діяльність, як засновник юридичної особи та сплачую податки і збори по своїй діяльності в бюджет нашої країни.

Звертаю увагу суду на тому, що автомобіль мені не належіть, а належіть іншій особі, яка має право і можливість їм керувати, оскільки має посвідчення водія відповідної категорії, це моя мати – Канікаєва Світлана Юріївна.

Окрім цього, автомобілем періодично керує _____________________________, що є моєю дружиною, _____________________________________ – мій батько,

Автомобілем також має можливість керувати _________________ (дів.пр. ________________________) Ольга Олегівна – моя сестра та її чоловік – _________________________________, а також ______________________________________.

Також є і інші особи, які допущені власником автомобіля до керування ним.

Я взяв у особи, яка керувала автомобілем, під час нашого приїзду до Апеляційного суду і свідоцтво про реєстрацію і вийшов до автомобілю. Моє посвідчення водія було у мене з собою.

Біля автомобілю чекали декілька поліцейських, які не представившись почали у мене вимагати документи на автомобіль, моє посвідчення водія і страховий поліс, який зберігається в автомобілі.

Я дуже здивувався тим, що у мене, як у пішохода, вимагають документи водія і почав розповідати, що я не паркував автомобіль, але можу його прибрати, якщо так захочуть інспектори.

На це, один з поліцейських в грубій формі почав мене шантажувати про те, що якщо я не забезпечу явку особи, що припаркувала автомобіль, то він буде евакуйований на штрафний майданчик, не зважаючи не те, що є особа, яка може його переставити іншим чином.

Я був вимушений надати свої документи, під впливом омани, погроз та шантажу.

Всі вищевказані дії були зроблені не Відповідачем, а іншим поліцейським.

Я подав клопотання до інспектора, який вже почав складати постанову, переписуючи мої відомості з документів до неї, про:

Перенесення розгляду справи, адже мені потрібно було ознайомитись с доказами. Він відповів, що доказів немає, але він зможе їх дістати пізніше.

Перенесення розгляду справи, адже мені потрібна допомога адвоката. Це клопотання було просто проігнороване.

Складання протоколу, з метою розгляду його іншою особою, адже мені потрібен час на пошук доказів та свідків. Це також було проігноровано.

Я заперечував проти того, що я скоїв правопорушення і вказував, що особою, що прапаркувала актомобіль є інша особа, я наполягав на оформленні адміністративного матеріалу, збиранні додаткових доказів, перенесенні розгляду справи, але інспектор лише надав мені на підпис заповнену постанову і роз’яснив, що я можу її оскаржити до суду, протягом 14 (чотирнадцяти!) днів.

Вважаю, що Відповідач навмисно намагався ввести мене в оману, що б я пропустив строки оскарження постанови, але я, скориставшись правовою допомогою, дізнався, що у мене лише 10 (десять) днів і встиг підготувати цей позов.

Відповідачем було складено постанову серії ПС2№803707 від 21.01.2016 року, яким протиправно на мене накладено стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 255 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Окрім іншого, Відповідач не проводив ніяких вимірювань, з застосуванням вимірювальної техніки (лінійка або рулетка), тому незрозумілим є висновок про те, що відстань від автомобілю до виїзду з прилеглої території менша ніж 10 метрів.

Інспектором не здійснювалось навіть фотографування автотранспорту, або відеофіксації.

Мені необхідна була правова допомога, при розгляді справи, але Відповідач мені навіть не роз’яснив моїх прав і положень статей 307, 308, 268, 287-289 КУпАП, хоча такий обов’язок вказаний в самій постанові. Про це мною було вказано власноручно в постанові.

Вищевказані протиправні дії Відповідача вимусили мене звернутись до суду, з метою їх оскарження.

Щодо права:

ч. 1 ст. 8 КУпАП встановлено: «Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення».

Поліцейським було проігноровано той факт, що я не вчиняв правопорушень, а якщо хтось його і вчинив, то він повинен був встановити хто саме, а не притягувати до відповідальності будь кого, хто має документи.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, необхідною умовою (необхідним елементом складу) правопорушення є вина.

Хочу звернути увагу суду на таки висновки Конституційного суду України, що зроблені ним у Рішенні №23-рп/2010  від 22.12.2010 року:

«4. Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)

4.2. Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).

 Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення(проступку). Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати:

чи було вчинено адміністративне правопорушення,

чи винна дана особа в його вчиненні,

чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу. Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення

В рішенні Конституційного суду України №8-рп/98 від 9 червня 1998 року, Конституційний суд висловив наступні висновки:

«Незважаючи на відмінності за формою, рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання. Це випливає з частини третьої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, а також з частини п'ятої цієї статті, згідно з якою всі судові рішення, незалежно від їх конкретних форм, що ухвалюються судами іменем України, є обов'язковими до виконання на всій території України.

ч. 1 статті 122 КУпАП встановлюється:

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Примітка до ст. 122 КУпАП вказує: Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху.

Відповідачем було вказано, що я нібито порушив правила зупинки-стоянки, встановлені п. 15.9 ПДР.

Системний аналіз наведених правил дозволяє дійти висновку про те, що правопорушення є закінченим з моменту зупинки транспортного засобу, яким керує водій.

Примітка направлена на те, що б вказати, що правопорушником є той водій, що зупинив транспортний засіб з порушенням правил зупинки.

Хочу також навести відповідні пункти (норми) Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року (надалі за текстом – Інструкція):

п. 4 розд ІІІ Інструкції: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП».

Відповідач проігнорував таки мої права, а саме: право на правову допомогу, право на дачу пояснень, право на ознайомлення з доказами (неможливо ознайомитись з тим, чого не існує), подавати докази, заявляти клопотання.

 

п. 5 розд ІІІ Інструкції встановлює, Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1)  чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

2)  чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4)  чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5)  чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

 

Згідно п. 9  розд. ІІІ Інструкції, Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Хочу звернути увагу суду, що:

  1. Відповідач не оголосив своїх даних;
  2. Відповідач не оголосив хто саме притягається до відповідальності;
  3. Відповідач не оголосив яка саме справа підлягає розгляду;
  4. Відповідач не роз’яснював мені мої права та обов'язки;
  5. Відповідач не заслуховував моїх пояснень та не задавав будь-яких питань;
  6. Відповідач проігнорував мої клопотання щодо перенесення розгляду справи та моїх зауважень про те, що мені потрібна юридична допомога. Він не повідомив мені чи задовольняє він їх, чи відхиляє.
  7. Відповідач проігнорував мої клопотання щодо необхідності збирання додаткових доказів, що зможуть довести відсутність моєї вини у правопорушенні та довести вину (в разі її наявності) іншої особи. Він пояснив мені, що в разі необхідності він витребує додаткові докази, але це буде після винесення постанови.

За п. 10 розд. ІІІ Інструкції, Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Абз 2 п. 13 розділу ІІІ Інструкції: "Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, залежно від установлених обставин зазначає у рішенні про наявність або відсутність вини конкретної особи у його вчиненні»

Ніяких доказів в справі про адміністративне правопорушення не було, отже неможливою була і їх оцінка згідно закону та правосвідомості.

Ніяким законом України не встановлено можливість притягнення особи до відповідальності без її вини. Більш того, якщо б і було таке встановлено, то це було б неконституційним.

Згідно п. 1 розд. ІV Інструкції, Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Але ж ніякого розгляду не було. Це був фарс, що полягав у фактичному переписуванню відомостей із моїх документів до постанови про притягнення мене до відповідальності.

Відповідно до п. 2 розд. ІV Інструкції: Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Але ж оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає.

У порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП в ній не зазначено обов’язкового реквізиту – «технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис».

Хоча в наведеній ч. 3 ст. 283 КУпАП вказано: «Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про… технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис»

Законодавець не просто так застосував саме імперативний припис, в формі слова «повинна», на відміну від оборотів, що вказують про диспозитивність норми закону  – «може», «за наявності» тощо.

Згідно п. 4 розд. ІV Інструкції: «Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП»

Якщо б Відповідач, скориставшись технічними вимірювальними засобами помирив відстань від автомобілю, який був припаркований, до виїзду, він би дійшов обґрунтованого висновку про те, що у діях особи, яка поставила автомобіль на цьому місті, відсутній навіть склад адміністративного правопорушення, адже автомобіль був припаркований на відстані більшій ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території.

Як я зазначив вище, всі мої клопотання просто ігнорувалися без роз’яснення чи задоволені вони, чи відхилені.

У порушення абз. п. 5 розд. ІV Інструкції, Постанову не було оголошено, а лише було мені вручено.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»: «учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів».

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року: «водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі».

Відповідно до п. 2.14 Правил дорожнього руху водій має право: «керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку відповідно до вимог цих Правил; знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду».

Отже, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, для правомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності, у Відповідача повинні були б бути докази, що беззаперечно доводять наступні факти:

  1. Факт вчинення правопорушення;
  2. Вину особи, що вчинила таке правопорушення у такому вчиненні;

Також, Відповідач повинен був:

  1. Діяти виключно у відповідності до Конституції України, Законів України, керуватися такими нормативно-правовими актами як ЗУ «Про дорожній рух», КУпАП, Інструкція у суворому їх дотриманні та повазі до прав і свобод особи, що підозрюється та притягається до адміністративної відповідальності;
  2. Чітко і зрозуміло роз’яснювати права і обов'язки особі, що притягається до адміністративної відповідальності;
  3. Розглядати всі обґрунтовані клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності;
  4. Сприяти всебічному встановленню істини і збиранню доказів;
  5. Не виносити постанову за відсутності доказів, що передбачені ст. 251 КУпАП.

Щодо судового збору:

У відповідності до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011р. «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011р.

Цим Законом (ст. ст. 3,5) особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

При цьому, Закон України «Про судовий збір» не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає КМУ протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд ВРУ законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (п.1 ч.3 ст. 10 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, питання щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки ст.5 Закону України «Про судовий збір», яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

Так, ч.4 ст. 288 КУпАП, норми якої є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір», встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Аналогічні висновки були неодноразово підтверджені судовими колегіями апеляційних інстанції, у тому числі Одеськім Апеляційним адміністративним судом (з повним текстом ухвал можна ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень України за посиланнями: http://reyestr.court.gov.ua/Review/53970929 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/43823662)

Такі ж саме висновки висловлені в Постанові Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23.01.2015 № 2 (у довідці, що є додатком до Постанови).

З наведених причин мною не сплачено судовий збір за подання позову

З огляду на вищенаведене та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.  55 Конституції України, ст. 251, 268, 288 КУпАП,-

ПРОШУ:

  1. Визнати незаконною і скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 803707 від 21.01.2016 року.
  2. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення Канікаєва Ю.О. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Також, вважаю за необхідне довести до відома суду, що маю намір доводити свою невинуватість і неправомірність дій Інспектора, шляхом:

  1. Подачі клопотання про обов’язкову явку інспектора, оскільки вважаю за необхідне задати йому питання в судовому засіданні;
  2. Подати клопотання, яким буду просити суд витребувати у Відповідача всі наявні у нього докази, стосовно правопорушення, у тому числі повний запис розмови з нагрудного відеореєстратора;
  3. Також, прошу суд, протягом розгляду справи, в разі виявлення на те підстав, винесення окремої ухвали, якою можна буде довести до відома поліції про неможливість притягнення до адміністративної відповідальності громадян, без наявності беззаперечних доказів (аудіо- відео- зйомки, показань свідків, письмових доказів, пояснень осіб тощо), що беззаперечно доводять вину громадянина у скоєнні правопорушення, лише на підставі особистого переконання інспектора поліції у цьому, оскільки вказані порушення носять системний характер.

ДОДАТКИ:

  1. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ПС1 № 922322 від 21.01.2016
  2. Копія скарги для надіслання іншому учаснику справи, з додатками.                                                                 

«29» січня 2016 року                                                                                                                Ю.О. Канікаєв

И результата, постановление отменено. Следовательно, далее мы будем обращаться в прокуратуру. Там их будут прикрывать. Но это не первое наше заявление и как вести борьбу в правовом поле мы знаем.

Мы будем далее освещать беспредел и бестолковость патрульной полиции.

Будьте взаимно вежливыми с сотрудниками полиции, помните – они работают для нас.

Добавить комментарий

Plain text

  • HTML-теги не обрабатываются и показываются как обычный текст
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.
Да, это вопрос с подвохом и на него легко ответить.
Спам-боты слишком глупы, чтобы правильно ответить, в то время как люди не являются роботами.
CAPTCHA на основе изображений
Введите код с картинки
Яндекс.Метрика

Сейчас на сайте

Пользователей онлайн: 0.

Контакты

Вы можете связаться с нами используя следующие номера телефонов.