ИНСПЕКЦИЯ ЗАЩИТЫ ПРАВ ПОТРЕБИТЕЛЯ ПРОИГРАЛА ДВА СУДА (ВИДЕО, ДОКУМЕНТ)

Мы писали в июне, как инспекция по вопросам защиты прав потребителя в Одесской области, по заказу начальника управления рекламы Одесского городского совета Телегиной Ирины Викторовны, осуществили незаконную проверку хозяйственной деятельности предпринимателя. «Выявили» нарушения и привлекли к административной ответственности в виде штрафа 1700 грн. Вся проверка, и процесс рассмотрения ее, один фарс. Это стало еще известно в начале ее проведения. Как мы выяснили, в инспекции нет ни одного сотрудника компетентного в данном вопросе, вместе с их, не состоявшимся начальником, который и на сегодняшний день временно исполняет его обязанности, Вахрушев Станислав Александрович.

Предприниматель, после вынесения решения о наложении штрафа, с которым он не был согласен, подал исковое заявление в Одесский окружной административный суд.

ОБРАЗЕЦ:

                                                           До Одеського окружного адміністративного суду 

                                                           65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14

                                          Позивач:   ФО-П Булгару Олексій Борисович,

                                                           Ідентифікаційний №

                                                           Адреса для листування: 65000, м. Одеса,

                                                           вул.  

                                                           тел. 048 – 703 – 74 - 61

                                    Представник позивача:

                                                           адреса для листування: 65000,Україна,  м. Одеса,

                                                           вул.

                                         Відповідач: Інспекція з питань захисту прав  споживачів

                                                           в Одеській області

                                                           65107, Україна, м. Одеса, вул. Канатна, 83.

                                                               АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

15 травня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області (далі — відповідач) було проведено засідання комісії по розгляду справи щодо порушень законодавства про рекламу фізичною особою – підприємцем Булгару О.Б., результатом якого було прийнято рішення № 30  від 15 травня 2013 року (копію додаю), яким за порушення законодавства про рекламу саме Закону України «Про рекламу» на позивача накладено штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

 Вважаю, що рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області прийнято всупереч діючому законодавству про рекламу, всупереч встановленого порядку фіксації будь – якого правопорушення, не маючи належних підстав для здійснення контролю (перевірки), всупереч встановленого порядку прийняття рішень комісіями, порушуючи основні конституційні права громадянина України, втручаючись при цьому в господарську діяльність як фізичної особи - підприємця, тобто є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню… Отже всі перелічені мотиви протиправності та незаконності прийнятого рішення підтверджуються наступними обставинами та фактами:

            По-перше: В підтвердження мотиву взагалі  безпідставності проведення перевірки слід акцентувати, що начальником відділу контролю Шестуном О.А та головним спеціалістом Лукіяновим А.В, які є посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, в ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у приміщенні магазину «Школярик» було зафіксовано, нібито, порушення порядку розміщення зовнішньої реклами та відсутність дозволів на металево-пластикові конструкції, однак, пояснень щодо плановості, з підстав звернень споживача або з іншої підстави отримати не вдалось, також не вдалось взагалі підтвердити факт належного проведення контролю, наслідком якого є протокол з фіксацією порушення, складений в обов’язковій присутності порушника з наданням права на дачу пояснень, який також до сі отримати не вдалось.

            Так, 29 січня 2013 року на мою адресу надійшла вимога вих. № 357/8 від 29.01.2013 року Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, якою запропоновано надати: дозвільну документацію на рекламоносії, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку, макет замовлення, письмові пояснення, документальне підтвердження вартості виготовлення, розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи). У «вимозі» також повідомлялося про розгляд питання щодо накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу. Вказана «вимога», як офіційний документ невідомого походження, мене обурила бо немала взагалі правового підґрунтя, більш того жодною діючою правовою нормою законодавства України не передбачена, хоча була наявною  та містила погрози щодо накладення штрафу за ненадання документів моєї господарської діяльності…

            З метою вирішення ситуації, 11 лютого 2013 року мною було подано заяву вхідний № 443, лист -  відповідь на вимогу за вхідний № 444, запит на отримання публічної інформації за вхідним № 445 з формулюванням відповідних питань до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо роз’яснення правових підстав надання з мого боку такого переліку документів та пояснення мотивів безпідставного втручання в мою господарську діяльність, щодо можливого визначення цієї вимоги як запиту на надання інформації, щодо підстав фіксації якихось моїх порушень без моєї участі та без відповідного складання належних документів (протоколів, актів тощо).  Наслідком чого відповідач надав неповні та некоректні відповіді вих. № 584/8 від 14.02.2013 року, вих. № 618/8 від 15.02.2013 року, без жодного посилання на поставленні запитання навіть не надаючи можливості ознайомитись з матеріалами, що підтверджено заявами від 18.02.2013 року, 21.02.2013 року, 25.02.2013 року, 26.02.2013 року про надання мені можливості ознайомитись та зняти необхідні копії з матеріалів справи, чого мені жодним чином не було надано.

             В подальшому за результатами засідання від 15.05.2013 року було прийнято відносно мене рішення № 30 про накладання штрафу у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. за порушення законодавства про рекламу. При цьому мотивом притягнення до відповідальності (не зрозуміло тільки якої…)  в рішенні встановлено те, що відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, що надається виконавчим органами сільських, селищних, міських рад на підставі типових правил, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, на зовнішніх рекламних конструкціях у кількості 3 одиниць, що є порушенням ст. 16 ЗУ «Про рекламу».

Однак, враховуючи положення закону України «Про рекламу», а саме загальну частину, яка передбачає визначення термінів, враховуючи загальні вимоги до реклами (ст. 8) з можливістю її ідентифікації, враховуючи положення КУпАП та методичні рекомендації щодо провадження по справах про адміністративні правопорушення, з впевненістю зауважуємо, що відповідно до ст. 8,9 ЗУ «Про рекламу», яка передбачає: «Розміщення  інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі  на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також  безпосередньо  на  самому  товарі  та/або його упаковці, не вважається рекламою»  інформація про товар в місці його реалізації не є рекламою. Тому не можливо притягати до того чого взагалі не існує, бо я як фізична особа – підприємець жодної рекламної продукції не маю та рекламу не використовую.

Більш того, підстав для здійснення перевірки та розгляду справи щодо порушення законодавства про рекламу не було, бо перевірка проводилась за власною ініціативою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так за ст. 26 Закону України "Про рекламу” контроль за дотриманням законодавства України про рекламу у межах своїх повноважень здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, та його територіальні органи.

            Пунктом 10 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998 року № 817/98 (далі — Указ № 817/98) установлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів. Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача.

З наведеного вбачається, що для здійснення перевірки суб'єкта господарювання відповідачем мала бути отримана скарга з боку споживача. За відсутності скарги для перевірки не має жодних підстав підстав.

Більш того, відповідач не дотримався порядку розгляду справи щодо порушень законодавства про рекламу та взагалі протокол й рішення складене з порушенням, а саме відсутня фіксація адреси й місця розташування магазину, відповідно якого була зроблена перевірка, зазначена фіксація в протоколі №14/5 не відповідає дійсності.

Згідно до п. 9 Порядку № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Проте в процесі здійснення перевірки у протоколі я зазначив, що нам було відказано у проведенні експертизи для з’ясування ціни металево-пластикових конструкцій. Оскаржуване рішення не містить жодного посилання на документ, яким зафіксовано уявні порушення закону. А тому не можливо зрозуміти, як відповідач дійшов висновку про необхідність накладення на мене штрафних санкцій.

По-друге: Порушення законодавства про рекламу взагалі відсутнє. Приймаючи оскаржуване рішення, суб'єкт владних повноважень посилається на те, що мої металево-пластикові конструкції інформаційного характеру є рекламою. Проте такий висновок відповідача є хибним та не базується на конкретних та чітких нормах закону.

Відповідно до ст. 57 Конституції України: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.».

Відповідно до ст. 42 Конституції України: «Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом…».

Відповідно до ст. 21 Конституції України: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.».

Відповідно до ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про рекламу», «Вивіска  чи  табличка  з  інформацією  про  зареєстроване найменування  особи,  знаки  для товарів і послуг, що належать цій особі,  вид  її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування  особи),  час  роботи,  що  розміщена  на  внутрішній поверхні  власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній  поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на  поверсі,  де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.».

З метою уникнення непорозумінь з цього приводу законодавець спеціально відвів окрему статтю 1 в Законі України "Про рекламу”, в якій визначив поняття термінів, що застосовуються в законі.

 Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про рекламу»: «…внутрішня   реклама  -  реклама,  що  розміщується  всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань,  що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі  буфетів,  кіосків,  яток),  де  може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;… зовнішня реклама - реклама,  що розміщується  на  спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях,  розташованих на відкритій місцевості,  а також на зовнішніх поверхнях будинків,  споруд,  на елементах  вуличного  обладнання,  над проїжджою частиною вулиць і доріг;…».

Відповідно до п.7 ст. 8 ЗУ «Про рекламу»: «…Розміщення  інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі  на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також  безпосередньо  на  самому  товарі  та/або його упаковці, не вважається рекламою…».

            З наведених понять вбачається, що інформація про товар може бути рекламою, проте в разі її розміщення за межами місць торгівлі.

Виходячи з наведеного, є очевидним, що відповідач помилково дійшов висновку про те, що мої металево-пластикові конструкції є рекламою. Отже, чинним законодавством передбачено, що розміщення інформації про товар, який реалізується в тому ж місці де розташована інформація про товар не є рекламою, виходячи з цього усі конструкції позивача були розташовані на спорудженнях власної території, тому вважаються інформаційними спорудами та/або конструкціями на які дозвільні документи не потрібні, бо це не  є рекламою.

Також хочу зазначити, що на мій лист до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація з питань захисту прав споживачів» надійшла відповідь вих. №1-2013/4 від 25.04.2013 року керівник Одеського регіонального відділення Федосеєва Н.В. в якій було повідомлено: 1) металево-пластикові конструкції не є рекламними конструкціями, а містять інформацію про товар у місці реалізації, згідно з ч. 7 ст. 8 ЗУ «Про рекламу»; 2) розміщенні вказаних конструкцій на належному мені приміщенні, у разі, якщо останні є зовнішньою рекламою не потребує отримання додаткових дозволів, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про рекламу», зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Хочу наголосити, що рік назад Федосеєва Н.В. була керівником Інспекція з питань захисту прав  споживачів в Одеській області, яка роз’яснює, що в даному випадку металево-пластикові конструкції не є рекламою, а мають інформаційний характер, але чомусь інший керівник Вахрушев С.О. тлумачить норму закону взагалі по іншому, хоча закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

            Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

По-третє: Виходячи з даної ситуації, представники Інспекції з питань захисту прав  споживачів в Одеській області зафіксували правопорушення, на яке був складений протокол, але невідомо на підставі якої інструкції та/або закону вони фіксували правопорушення та складали протокол. 

Відповідно до ст. 254 КУпАП: «Про  вчинення  адміністративного  правопорушення  складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником   громадської   організації  чи  органу  громадської самодіяльності. Протокол  про  адміністративне  правопорушення, у  разі  його  оформлення,  складається у двох екземплярах, один з яких   під   розписку   вручається   особі,  яка  притягається  до адміністративної відповідальності.»

Відповідно до ст. 38 КУпАП: «Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).»

Так, виходячи з того що відповідач застосував штрафні санкції у виді штрафу, мабуть він керувався КУпАП, а саме вищезазначеними статтями. Тому, відповідно ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення накладається не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення. Отже, офіційно правопорушення було зафіксоване Вимогою відповідача від 29.01.2013 року №357/8, яка була відправлена поштою. Відповідно до рішення №30, протоколу №14/5 від 15.05.2013 року був накладений на мене штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. Виходячи з цього, штрафні санкції були застосовані з порушенням чинного законодавства, тому що останній день накладення штрафу було 29.03.2013 року. Тому вважаю нарахований штраф протизаконним, який порушує мої конституційні права.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 19, 21, 30, 41, 42, 55, 56, 58, 62, 68 Конституції України, ст. ст.17, 18, 71,  99, 104-107 КАС України, ст. ст. 1, 8 ЗУ «Про рекламу»,-

                                                               ПРОШУ:

1. Визнати протиправними дії посадової особи Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області  щодо проведення  перевірки дотриманням законодавства про рекламу у приміщенні магазину, розташованого за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 30.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 30 від  15 травня 2013  року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Додатки:

1. Копії адміністративного позову сторонам по справі.
2. Оригінал квитанції про сплату судового збору.
3. Копія рішення № 30 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 15.05.2013 року.
4. Копія протоколу №14/5 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 15.05.2013 року.
5. Копія розрахунку штрафних санкцій на 1 700 грн.
6. Копія вимоги №357/8 від 29.01.2013 року.
7. Копія листа вих. №1-2013/4 від 25.04.2013 року.

В процессе не долгого рассмотрения суд удовлетворил иск, но частично. Признал противоправным и обязал отменить решение инспекции по вопросам защиты прав потребителей в Одесской области о наложении штрафа 1700 грн. А также обязал Казначейскую службу списать судебный сбор и судебные затраты в счет предпринимателя путем списания со счета инспекции по вопросам защиты прав потребителей.

Недовольные таким решением Управление государственной казначейской службы Украины в Одесской области и инспекция по вопросам защиты прав потребителей, объединив усилия, пишут апелляционные жалобы. Жалобы настолько жалобливые и глупые, что мы даже не выставляем их для просмотра, дабы не отбирать у читателя драгоценное время. В виду несусветной глупости и наивности изложенной в жалобе, предприниматель даже не удосужился посетить заседание, так как понимал, что такую ересь суд отменит без его присутствия. Так и произошло. Одесский апелляционный административный суд, коллегией из трех судей оставил жалобу без удовлетворения. Однако изменил постановление и признал истцу меньшую сумму, чем он просил, ровно в два раза.

Таким образом, марионетки Телегиной Ирины Викторовны из инспекции опростоволосились вчистую. Теперь понесут заслуженное наказание за некомпетентность и непрофессионализм. А мы постараемся этому придать ускорение. Соответственно будут написаны заявления о преступлении на основании постановления. Превышение полномочий «на лицо».

Мы будем держать в курсе читателя о происходящем. Продолжение следует…

Будьте взаимно вежливыми с государственными служащими, помните – они работают для нас.